***

Осіннім вітром холод обіймає,

Несе розлуку літові в долонях,

І навіть ватра сумно дотліває,

Мене чекає потяг на пероні.

Це не печаль, не жаль, немає туги.

Колись тебе я називала просто другом.

Гриби у лісі осінь вже віщують.

Літа ідуть – зозулі не рахують.

В маленькім замку у гірській країні

Останню свічку загасити мушу.

Лишаю в ньому спогади і мрії.

Він зрозуміє – замок має душу.

Та кам’яна душа припаде снігом,

Мороз скує до замку всі дороги.

Лиш в темряві бездонних вікон

Чиясь любов, твої й мої тривоги.

Це не печаль, не жаль, немає туги.

Колись тебе я називала просто другом.

Гриби у лісі осінь вже віщують.

Літа ідуть – зозулі не рахують.