***

За синім небом Либохори

Живе собі стара зима.

Вона ще знала Лейбу хвору

І нас з тобою зна вона.

Вона стара, що аж кошлата,

В снігу волосся й рукави.

Там десь у ній згубилась хата:

З квітками вікна, двері й ми.

Там в ній згубилось все насвіті,

Усе, що в нас колись було.

(можливо нею в цьому літі

стального Крука замело).

Живе і досі там на багнах

Від світу старша, ой стара,

Така заплакана і гарна

Любові нашої зима.