***

Це вишневе гілля якось плавно переросло в смерекові колючі пахучі віти. Настало літо, принесло табір, радість походу, чекання зустрічі. І ще великике, дуже велике чекання, яке стане колись спопобом життя, розтягнувшись у десятиліття і просто одного разу зникне, наче нічого і не було. Але наразі про це нікому невідомо.
сьогодні ж я чекала Хлопчика Летючу Білку тут, де тисячу років тому стояла руська сторожа. Я поралась біля вогню, розпечена полумям і полудневим сонцем, обабіч шляху на борислав, длю якого творила несокрушення Тустань. мій воїн зявився чомусь нежданно. шлях зупинився спочити в наших обіймах.