***

   Ранок почався як звичайно, бо сьогодні і є звичайний вівторок якогось 12 тижня певного року у третьому тисячолітті від Христа.

   Як завжди я ледь встиг увімкнути комп’ютер, як пролунав дзвінок на урок. Магдалина Сергіївна посміхалася до мене зі свого фото так мило і щиро, як вона це робить від того часу, коли ми почали вивчати біологію. Хоч добре, що на кожен урок вона так вдало змінює дизайн нашого віртуального класу. Сьогодні ми вивчали особливості будови морських молюсків. Ото ж клас був весь в тонах морської хвилі, поруч з Магдалиною Сергіївною сидів велетенський скат і час від часу пропливали кольорові рибки. Деяких з них я побачив вперше. Молюски виявилися не такими вже й гарними на фоні розмаїття океанічної природи, яка була присутня прямо на уроці. Зате старання вчительки і цікаві факти з життя молюсків, які Магдалина Сергіївна вдало розмістила в чудернацькій схемі, настільки привернули мою увагу, що я вивчив матеріал непомітно для самого себе.

   Десь посередині уроку, я відчув, що стомився. Тільки мені закортіло прикрити повіки і «відключитися», як раптом велетенський скат попросив дозволу вийти і поплив, підіймаючи пісок з морського дна. Ця витівка дивного гостя повернула мене до активної роботи.

   Вкінці уроку скат знову поважно приплив на своє місце і виставив на дошку невеличкий питальник з варіантами відповідей і творчим завданням, який і виявився домашнім завданням.

   Я вийшов на балкон, щоб подихати свіжим повітрям на перерві. Внизу на клумбі дбайливо підливала квіти моя старенька улюблена прабабуся. Ніхто не знає скільки їй років, але вона і досі самостійно доглядає за квітами, а довгими зимовими вечорами розповідає мені про своє навчання в школі. В ті часи вчителька реально заходила в клас і можна було зіштовхнутися з кимось з школярів на перерві лобами.

   Нас в класі є 24, але ми ніколи не зустрічалися, бо Магдалина Сергіївна, як і інші вчителі приходить до нас у своєму освітньому блозі у визначений графіком час. А, може, нас не існує?...