***

Чомусь повіяло нелітнім холодом,

Я з Космача принесла нині дощ.

Гуде щось в п’ятах трохи стомлених.

Цей день минув, пройшов. А що ж?

І розтопився віск давно зі свічечки –

Це так чудово – за твоє життя.

Я переходила у брід три річечки

І Рибницю, аби дійти до Космача.

Я повернулася. Вже вечір затихає,

Сопілка, мабуть, спить у мене на столі.

Лиш свічечка за тебе залишає

Незримий, радісний і трохи згірклий слід.