***

Коли крізь полум’я ватри

я бачу твоє обличчя,

то мені здається, що погляд

сягає в тисячоліття,

в якийсь безтурботний,

 безсуєтний простір.

Я бачу через тисячу віків

крізь ватру твої очі.

Ховаються зорі у небо,

а з ними і літо, літа...

Та крізь полум’я ватри

я все ще бачу тебе.